Методи нормування праці

Під методами нормування праці розуміють технологію встановлення норм, яка включає наступні загальні етапи: аналіз трудового процесу виконавця чи групи виконавців; проектування раціональної роботи; розрахунок норм по праці.

Методи нормування праці поділяють на дві групи: аналітичні та сумарні.

Аналітичні методи нормування передбачають:

– аналіз конкретного трудового процесу і розділення його на елементи;

– проектування раціональних організаційно-технічних умов виконання окремих елементів і всієї роботи в цілому;

– розрахунок необхідних витрат часу по елементам і на роботу в цілому;

– розробку і впровадження у виробництво комплексу заходів, які б забезпечували виконання розрахованої норми.

Норми, встановлені за допомогою аналітичних методів, носять назву технічно обґрунтованих.

Сумарні методи передбачають встановлення норм праці без аналізу і розділення роботи, що проектується, на елементи; без раціоналізації організаційно-технологічних умов виконання роботи. Розрізняють досвідний метод, коли норма встановлюється на основі виробничого досвіду нормувальника чи майстра, та статистичний метод, що передбачає використання статистичних даних про фактичні витрати робочого часу на аналогічні роботи у минулому. Норми праці, встановлені за допомогою сумарних методів, носять назву досвідно-статистичних. Такі норми не дозволяють ефективно використовувати виробничі ресурси і повинні як – найшвидше замінюватись нормами, встановленими аналітичними методами.

По методиці отримання вихідних даних для встановлення витрат праці аналітичні методи розділяються на розрахунково-аналітичні, використання яких базується на нормативних матеріалах, та експериментально-аналітичні, коли первісна інформація отримується шляхом проведення експериментів та спостережень у виробничих умовах. Розрахунково-аналітичні методи у теперішній час є основними, бо вони забезпечують необхідну ступінь обґрунтованості норм при значно менших витратах на підготовку первісної інформації.

В умовах масового і великосерійного виробництва розрахунково-аналітичні та експериментально-аналітичні методи використовуються комплексно. Попередній варіант організації роботи та величини норми розраховується по нормативам, а остаточний уточнюється на основі спостережень та експериментів.



На підприємствах найчастіше використовують розрахунково-аналітичний метод, оскільки він менш трудомісткий і дає можливість розрахувати норми праці ще на стадії проектування роботи. Метод передбачає використання попередньо розроблених нормативів часу різного ступеню збільшення або аналітичних залежностей між витратами часу на виконання робіт (операцій) чи їх елементів та виробничими факторами.

Наприклад, при роботі на металообробних верстатах основний машинний час ( ) у хвилинах розраховується так:

, (18.8)

де – розрахункова довжина обробки, мм; – кількість проходів; – число обертів чи подвійних ходів за хвилину; – величина подачі інструменту за один оберт чи подвійний хід, мм.

Кожен організаційний тип виробництва відзначається властивими йому технічною озброєністю, спеціалізацією, кваліфікацією робітників, системою організації та обслуговування робочих місць, методом нормування праці, характером нормативів, що використовуються для нормуванням.

В одиничному, дрібносерійному і частково у середньосерійному виробництві економічно не виправдано застосування диференційованих нормативів. Норми у цьому випадку розраховуються за допомогою збільшених нормативів, які розроблені найчастіше на комплекси пов’язаних між собою трудових прийомів. До збільшених нормативів відносяться типові і єдині норми. Типові норми розробляються на однорідні роботи, які виконуються по типовій технології. Єдині норми розробляються на однорідні роботи, що виконуються в будь-яких галузях по однаковій технології.

У масовому, великосерійному, а іноді і у середньосерійному виробництві створюються економічно сприятливі умови для ретельного проектування роботи. Це дає можливість здійснювати детальний аналіз змісту роботи і організації праці, вивчати передовий досвід, розробляти раціональні режими роботи обладнання, перевіряти якість встановлених норм на робочому місці. В таких умовах нормування проводять з використанням диференційованих елементних або мікроелементних нормативів часу.

Мікроелементне нормування базується на тому, що будь-які самі складні трудові процеси являють собою комбінацію простих або первісних елементів, таких як „узяти”, „перемістити”, „зробити крок”, „перевести погляд”, „нахилитись” тощо. Їх називають мікроелементами трудового процесу.

До числа мікроелементних систем, які широко використовуються в розвинутих країнах, відносяться базові системи МТМ-1 та Work-Faсtor, а також збільшені системи МТМ-2, МТМ-3 та інші.

Універсальна система МТМ-1, яка була розроблена на базі даних електротехнічної промисловості США, включає 21 мікроелемент та 350 значень їх нормативної тривалості. Ця тривалість визначається в спеціальних одиницях, які дорівнюють одній стотисячній години або 6 десятитисячних хвилини або 0,036 сек. Система МТМ-1 рекомендується для використання в умовах масового й великосерійного виробництва, МТМ-2 у середньосерійному виробництві, а МТМ-3 у дрібносерійному та одиничному. За рахунок об’єднання рухів, скорочення числа факторів, які впливають на тривалість рухів, кількість мікроелементів у системі МТМ-2 дорівнює 11, а у МТМ-3 їх всього 6.

Знайшла широке застосування за кордоном і система Мodapts, яка відноситься до третього покоління систем мікроелементних нормативів часу. Найчастіше нормувальники називають її модульною системою. Вона призначена для аналізу, проектування і нормування трудових процесів у серійному виробництві. Найцінніша її особливість – це простота. Число різновидів нормативів зведено до 27. Більшість мікроелементів представлено у вигляді малюнків, що легко запам’ятовуються. Значення нормативного часу представлені у модах. Один мод дорівнює 1/8 сек, або з надбавкою на відпочинок і особисті потреби у розмірі 10,75 % – 1/7 сек. Характеристика мікроелементних нормативів модульної системи представлена у табл. 18.2.

Таблиця 18.2. Характеристика мікроелементних нормативів системи МОДАПТС

Індекс елементів Характеристика елемента Норматив, мод
Р1 Рух пальців – 2-3 см
Р2 Рух кисті – близько 6 см
Р3 Рух за участю передпліччя – близько 15 см
Р4 Рух за участю плеча – близько 30 см
Р5 Рух з повним розмахом – близько 45 см
В0 Захват предмета шляхом доторкання, достатнім для його пренесення
В1 Захват одним охоплюючим рухом пальців
В2 Рух для зміни початкового захвату (перехват)
В3 Захват предмета охоплюючим рухом пальців з мінімальними допоміжними труднощами (з пошуковими і відокремлюючими рухами)
В5 Захват предмета шляхом точного доторкання з зоровим і м’язовим контролем
В7 Захват предмета охоплюючим рухом пальців при зазначених для В5 умовах або з сильним натиском
П0 Кінцевий елемент при перенесені предмета до упору або в невизначене місце
П2 Встановити предмет із зоровим і (або) м’язовим контролем без сповільнення і з можливою однією корекцією руху
П5 Точне встановлення предмета, коли потрібно зосередити увагу
П7 Точне встановлення предмета, яке вимагає декількох корегуючих рухів у складних умовах
П10 Точне встановлення предмета, яке вимагає декількох корегуючих рухів у дуже складних умовах
У1 Допоміжний час для переміщення предметів при зусиллі до 3 кгс (на наступні кожні 3-4 кгс добавляється 1 мода)
Ж4 Натиснути із значним зусиллям
ВР4 Рух руки – обертаючий, на кожне повне обертання або більше 1800
Н3 Рух ноги в голіностопному суглобі (на педалі)
Н5 Рух ноги в колінному або тазостегновому суглобі
Ш5 Ходьба (1 крок)
К5 Поворот корпусу
К10 Нахил до колін з вирівненням

Продовження табл. 18.2.

К17 Низький нахил (майже до долу) з вирівненням
С30 Сісти і встати з відсуванням стільця
Г2 Переміщення очей або фокусування їх з аналізом наявності або відсутності певної ознаки
Д3 Аналіз інформації з вибором одного із декількох (до п’яти можливих рішень)

Моделювання організації трудового процесу при використанні мікроелементних систем зводиться до опису за допомогою мікроелементних трудових рухів та розумово-зорової діяльності працівника при виконанні тієї чи іншої роботи. Це дозволяє створити модель процесу, який досліджується, відтворити відношення між елементами цього процесу з урахуванням багатьох факторів і, таким чином, наблизити його до реальних умов.

Приклад проведення мікроелемнтного аналізу трудового прийому „Відкривання (закривання) запорного вентиля”, який часто повторюється в роботі апаратників хімічної, нафтохімічної, харчопереробної та інших галузей промисловості, наведений у табл. 18.3.

Таблиця 18.3. Карта мікроелементного аналізу трудового прийому „Відкривання (закривання) запорного вентиля”

Найменування трудових дій Повто-рюва-ність Мікроелеме-нтна модель трудових дій Трива-лість однієї дії, мод Сумарна тривалість на трудовий прийом, мод
1. Протягти руку і взятись за маховик запорного вентиля 1 Р5 – В1 6 6
2. Відкрутити (закрутити) маховик 2.1 Поворотом на 60 градусів 2.2 Поворотом на 120 градусів (30) 15 (Р2-ПО-Р2-В1) Р3-ПО-Р3-В1 (5) (150)
3. Довернути маховик до упору Р1-ПО-У2
4. Прибрати руку з маховика вентиля Р5-ПО
Всього на трудовий прийом

При проведенні аналізу було враховано те, що апаратники, відкриваючи або закриваючи запорний вентиль, роблять обертаючі рухи кистю руки в межах від 60 до120 градусів. З метою вибору кращого варіанту виконання цієї трудової дії були проаналізовані дві моделі виконання дії: 1) поворотом маховика на 60 градусів і 2) поворотом на 120 градусів. Тоді повторюванність при закручуванні (відкручуванні) маховика вентиля на 5 повних обертів складе для першого варіанту: 5 × 360/60 = 30 дій, а для другого варіанту 5 × 360/120 =15 дій, що і відображено у колонці 2 табл. 18.3.

Виконання трудової дії „Відкрутити (закрутити) маховик” по варіанту 2.2 забезпечує (колонка 6) суттєво менші витрати часу (105 мод), ніж варіант 2.1 (150 мод). Кількісні характеристики менш ефективного варіанту 2.1 взяті у таблиці 18.3 в дужки і при визначенні сумарної тривалості трудового прийому, що аналізується, не враховані.

Розроблена карта аналізу дозволяє з високою точністю визначити чистий оперативний час ( ) на виконання трудового прийому, який складе: 119 × 1/8 ≈ 15 сек = 0,25 хв., а оперативний час з врахуванням витрат часу на відпочинок та особисті потреби: 119 × 1/7=17 сек.≈ 0,3 хв.

Крім модульної, в Україні та країнах СНД використовується ще система БСМ-1 (базова система мікроелементів). Вихідними даними для розробки цієї системи явились витрати часу кваліфікованих робітників на виконання основних рухів та їх комплексів, які були отримані при дослідженні трудових процесів з використанням відео- та кінозйомки.

Система включає 20 базових мікроелементів, які об’єднані у чотири групи: рухи рук, рухи корпусу, рухи ніг та рухи очей.

Методично система БСМ-1 найбільш близька до МТМ-1, але остання побудована тільки на базі досліджень у електротехнічній галузі, у той час як при розробці БСМ-1 були враховані особливості 10 галузей промисловості. Крім цього, у порівнянні з МТМ-1, у базовій системі розширений склад факторів, які впливають на нормативну тривалість мікроелементів. Система БСМ-1 призначена для вирішення питань організації і нормування праці (проектування роботи) на промислових підприємствах масового та великосерійного виробництва.


8768394139103656.html
8768497233406746.html
    PR.RU™